fon


Володимир Вермінський - Сніги
Mobile Audio Player

 
Оцінка:
4.05 3 голосів


     
Не плакав, не боявся, не жалівся,
Не бачили тремтячої руки.
Мені було шістнадцять, як з криївки,
Немов щеня, виймали ястребки.
А далі – ешелони, дикі вежі,
Колючий дріт етапних таборів,
Ведмежий край, за небокрай – безмежжя,
Де кожен погляд свічкою горів...

Приспів:
Сніги, сніги... Червоне, чорне, біле...
Сибірських рік закуті береги...
Сніги, сніги мене заговорили
Усе життя спокутувать борги.

Скулили пси, і кулі голосили,
Якщо є диво – це одне із див:
Не знаю, де набралась вовча сила,
Не відаю, як тільки я дожив...
Не плакав, не боявся, не жалівся
Від тих часів студеної пори.
Старий я, щоб іти тепер в криївки,
Та знову розпинають прапори...

Приспів.

Не плакав, не боявся, не жалівся,
Не бачили тремтячої руки.
Мені було шістнадцять, як з криївки,
Немов щеня, виймали ястребки.

Приспів.

Сніги... Сніги...

  • Відлуння Криївки (2010)


  • Відлуння Криївки (2010), акцент, Володимир Вермінський Переглядів: 338  
    avatar
    Яндекс.Метрика