fon


Віктор Павлік - Недописана книга

Оцінка:
4.65 34голосів

 

     
Собі забрала ключі
І хоч кричи не кричи -
Не відкриває тепер двері.
Моя чарівна мала,
Моя єдина мета:
Зробити так, щоб було
Тобі добре!
Знову тікаю у сни,
Де обіймаю тебе,
Наче розірветься серце ось-ось...
І залишається знов,
Просто забути і все,
Так легко сказати, але
Так ми не схожі...

Приспів:
Ти - недописана, книга моя,
Ти - моє небо, повне дощу,
Ти - моє макове поле,
П'яниш і вбиваєш.
Ти - берегиня всіх моїх сліз.
І як тільки можна кохати таку? -
Ні я не знаю, не знаю,
Не знаю, не знаю...

Так цілувала до сліз,
Прошила сяйвом наскрізь,
Тремтіли губи й слова -
Така відверта.
I роки фото в альбом,
Весна біжить у вікно,
А ти не зі мною, дивлюсь,
Така не прикрита.
Знову тікаю у сни,
Де обіймаю тебе,
Наче розірветься серце ось-ось...
І залишається знов,
Просто забути і все,
Так легко сказати, але
Так ми не схожі...

Приспів.

Знову тікаю у сни,
Де обіймаю тебе,
Наче розірветься серце ось-ось...
І залишається знов,
Просто забути і все,
Так легко сказати, але
Так ми не схожі...

Приспів. (2)



Віктор Павлік Переглядів: 7618  
avatar
Яндекс.Метрика