fon


Тартак - Василиха
Mobile Audio Player

 
Оцінка:
0.05 0 голосів

Як завжди, чоловіки втікають у шинок, 
Коли хочуть заховатися від власних жінок. 
І, як на мене, в цьому нема нічого дивного – 
Це місце ідеальне для відпочинку активного! 
Ого! – скаже жінка, коли таке почує. – 
Ого! Сидить у шинку – навіть вдома не ночує! 
І слів моїх не чує! Й мене не помічає! 
Сидить собі, нівроку, – попиває чаю! 
Але скажіть – чому б мені у шинку не сидіти? 
Коли сварлива жінка? Коли плаксиві діти? 
Коли у чоловіка роботи так багато, 
Що хочеться від неї на край землі втікати?! 
А в шинку так затишно, а в шинку так приємно! 
Ми часу в цьому місці не гаємо даремно! 
Я вам прогарантую конкретно-натурально – 
Ми в шинку час проводимо інтелектуально!

Гарна, гарна, Василиха, гарна молодиця, 
Наробилася й у полі, йде додому стиха.

Отож, одного разу сидимо собі з друзяками, 
Попиваємо пива, заїдаємо раками. 
П’ємо собі, їмо собі, коротше – гуляємо, 
І на пікантні теми культурно розмовляємо. 
Нікого не чіпаємо! Кого нам ще чіпати? 
Усіх, хто був тут зайвим, ми викинули з хати! 
Нехай лягають спати – нема що тут робити, 
Коли така компанія зібралась посидіти! 
А в шинку дуже весело, а в шинку дуже гамірно, 
У декого з присутніх з’явились ліві наміри. 
Кидають ласим оком до темного куточку, 
Де місцеві хльорки розсілися рядочком. 
На той момент і я також добряче розгулявся, 
Хоча в кишені зайвий гріш давно вже не валявся. 
Вирішую в шинкові лишатися до рана, 
Аж, раптом, бачу – на порозі стоїть моя кохана!…

Наробилася й у полі новими серпами, 
Заходю я у шиньочок – п’є милий з кумами.

Ніколи у житті я не чув такої лайки! 
Ніколи у житті не було такої бійки! 
Вона мене дубасила, немов стару фуфайку! 
Вже вибила із мене всі гроші – до копійки! 
Вона мене гатила, ображена за себе, 
А я плювався кров’ю та благав – не треба! 
Лежатиму в лікарні поки рани не загою, 
Але від цього часу я до шинку – ні ногою!

Годі, годі, мій миленький, з кумами гуляти! 
Ходім, ходім, мій миленький, снопики складати! 
Я й не косив, я й не в’язав, складати не буду! 
Одчепися, задрипана, бо щей бити буду!

А хоч же ж я задрипана, знають мене люди, 
Три копиці сміття маю, на четверту буде. 
Рають мене сусідоньки, ще й добрії люди, 
Вези, вези сміття в поле – пшениченька буде. 
Як вивезла сміття в поле, все ним устелила, 
За моєю головою пшениця вродила. 
Вези, вези, мій миленький, на базар пшеницю, 
Купи, купи, мій миленький, червону спідницю. 
Купи, купи, мій миленький, червону спідницю, 
А я свою задрипану ще й вище підсмичу. 
Гарна, гарна, Василиха, гарна молодиця, 
Обернеться кругом себе – червона спідниця.



  • ГУЛЯЙГОРОД 2005, Тартак Переглядів: 405  
    avatar
    Яндекс.Метрика