fon


Олександр Пономарьов - Полонений
 
Оцінка:
0.05 0 голосів

Речитатив:
Миттєвість часу, як ворожба,
Не повертає моєї любові,
Хоч кричатиму я тобі,
Хоч вийду у натовп на сповідь...
Не лишила нічого мені,
Я живу... Але ж як?.. У полоні...
Там збігатимуть тяжкі дні...
Ти прийди, може, пам'ять дозволить...
Знаєш, все, як було тоді,
То життя моє... То тобі...

Я чекав тебе цілую вічність,
Я шукав тебе майже життя,
Випробовував тіло на міцність,
А душею хотів каяття...
Я, співаючи, дихав тобою,
Лиш у сні я тебе зустрічав,
Там я брав твою руку своєю рукою
І "Люблю!" на весь світ я кричав!

Приспів:
Світ твоїх очей полонив мене! -
Полонений я!..
П'янкістю ночей полонила ти -
Полонений я!..
Світ твоїх очей полонила ти,
Полонила ти...
Полонила ти - полонений я...

Речитатив:
Немає долі, якщо знаєш
Куди зведе тебе життя...
Чи то на серці, чи у тілі,
Як довгий термін наше каяття...
Твоя любов - то моя кара,
Але ж душа моя - твоя...
Не плач за мною тихоплинно...
Я буду тут, я там була...
Я там не інша, я там вільна
І ще не у полоні чорних чар...
Я там собі тебе залишу,
Як ти мене собі обрав...

І дощі вже проплакали сльози,
Хоч вони не кохають, як я...
Лише сонце, і громи, і грози
Все повторюють твоє ім'я...
Я, співаючи, дихав тобою,
Лиш у сні я тебе зустрічав,
Там я брав твою руку своєю рукою
І "Люблю!" на весь світ я кричав!

Приспів. (2)



  • Олександр Пономарьов Переглядів: 32  
    avatar
    Яндекс.Метрика